Ірина Малишева - біографія і сім’я

заслужена артісткаУкаіни

Ірина Малишева народилася і виросла в інтелігентній родині. Папа - професор в Тупалевском бюро, до сих пір займається конструюванням нових літаків. Мама, що володіє унікальним, красивим голосом, була співачкою, співала в хорі Соколова. Вона ж і прищепила Ірині любов до класичної музики. Уже в шість років дівчинка співала серйозні арії і, на радість мами, мріяла стати співачкою. Що ж стосується тата, то він, вважаючи це захоплення несерйозним, хотів, щоб дочка отримала добру освіту, для чого і віддав Ірину в англійську спецшколу.

В елітній школі Ірині не сподобалося. Вона згадує: «У колектив дітей дипломатів я не вписалася відразу. Хлопчики і дівчатка-мажори приносили в школу жуйки, іноземні ручки, демонстрували один одному імпортні шмотки, привезені їх батьками з-за кордону, а у мене такої розкоші і в помині не було, я не могла дозволити собі влаштувати якусь тусовку з друзями у себе "на хаті". Тому до мене ставилися з панським поблажливістю ».

Ранній дебют і рання любов

Скромність і допомогла Ірині. Справа в тому, що режисерові Сергію Соловйову, приступають до зйомок картини «Сто днів після дитинства», була потрібна саме така, сором'язлива дівчинка на роль Соні Загремухіной. Ірину затвердили.

Про той період життя Ірина згадує з великим задоволенням: «Сергій Соловйов добре вмів працювати з дітьми - ні на кого не кричав, не лаявся. Він міг оцінити будь-яка дрібниця і з захопленням вигукнути: «Це геніально!». І ти насправді починаєш відчувати себе талановитою. У нас панувала атмосфера гри і веселощів ».

Тут же, на зйомках, у Ірини почався зворушливий роман зі сценаристом Олександром Александровим (який був старший за неї на 14 років). Як зізнається сама актриса, спочатку вона його сильно зненавиділа. Дівчинці хотілося виглядати в кадрі чарівною, а її, за вказівкою Александрова, одягали в негарне плаття і зав'язували волосся в два страшних хвостика.

Одного разу, коли знімалася сцена танців, Ірина вирішила, що тепер вже точно настав її день. Вона розповідає: «Я зробила модну зачіску, нафарбувати, вдягла найкращий свій крепдешинове політиці в легковажних трояндочках - я була закохана в одного хлопчика з масовки і дуже хотіла йому сподобатися. Александров побачив мене, покликав художника по костюмах і наказав повернути мене в колишній образ. І знову це страшне плаття, і ці огидні щурячі хвостики - я була в гніві! Не тямлячи себе, я промарширувала через усю знімальну групу, підійшла до Александрову і кинула йому в обличчя: «Від вас, Олександр Леонардович, я цього не очікувала!», - розплакалася і втекла в ліс. Потім він вибачався, сказав, що злякався, що я накинуся на нього з кулаками ».

Саме після цього випадку Ірина та Олександр стали близькими друзями. Після зйомок їхні стосунки не перервалися і поступово переросли в любов, але про це трохи пізніше ...

Дитячі ролі в кіно

У школі звістка про те, що Ірину взяли в кіно, зустріли моторошної неприязню. Вона згадує: «Мене зненавиділи: і навіть не прийняли в комсомол, завалили на якомусь політичному питанні, та ще злорадно помітили:« Треба вчитися, дівчинка, поповнювати свою політичну грамотність, а не кінамі всякими займатися ».

Дівчинці, і без того незатишно відчувати себе в цій школі, стало і зовсім важко. Ірина розповіла все мамі і незабаром змінила місце навчання. Ірину перевели в іншу елітну школу - школу робітничої молоді. Тут навчалися ті, кому вчитися в звичайній школі було колись: дочка Ульянова, син Аксьонова, син Лунгіна. «Кіношних» дітям ні фізика, ні хімія були абсолютно не потрібні. Вчителі, прекрасно це розуміючи, до пропусків занять з поважної причини зйомок в черговому фільмі ставилися спокійно.

До закінчення навчання Ірина знялася ще в декількох картинах. Глядачі запам'ятали і полюбили її за ролями царівни Мар'юшки в музичній комедії Георгія Юнгвальд-Хількевича «Туфлі із золотими пряжками», Принцеси в казці Бориса Рицарева «Принцеса на горошині» (за мотивами творів Г. Х. Андерсена), Олени в мелодрамі Гавриїла Егізарова « портрет з дощем »...

Як можна помітити, юної актриси, як правило, пропонували в основному ліричні ролі. Хоча були й винятки. В середині 70-х відомий режисер Елем Климов задумав зняти фільм «Іди і дивись», - страшну картину про жахи Великої вітчизняної війни. Ірину він запросив на роль Даші. На жаль, цієї ролі не довелося відбутися. Незабаром зйомки картини за наказом «згори» закрили. Через десять років Клімов все ж відзняв задуманий фільм, але вже з іншими акторами.

Щукінське училище. перший шлюб

Зйомки в кіно остаточно затвердили Ірину Малишеву в рішенні стати актрисою. Після закінчення школи вона вступила в Щукінське театральне училище. Її однокурсниками були Олена Сотникова, Євген Дворжецький, Андрій Житинкин, Євген Князєв ... Молоді хлопці відрізнялися запалом, життєрадісністю.

Однак студентські тусовки і романи були не для Ірини Малишевої. По-перше, вона вже тоді багато знімалася в кіно. За ці роки вона знялася в музичній казці «Вершник на золотому коні» (красуня Ай), драмах «Коней на переправі не міняють» і «Візьму твій біль», пригодницькій стрічці «Поговоримо брат» і інших фільмах.

По-друге, з 19 років Ірина Малишева стала жити разом з Александровим. Цей роман пішов їй на користь. Саша всіляко допомагав їй в осягненні професії актриси, і тому до будь-якого іспиту вона підходила добре підготовленою. Вчитися Ірина взагалі дуже любила і все п'ять років була Ленінської стипендіаткою, за що однокурсники жартома прозвали її «Синій панчіх».

80-е - 90-е роки

У 1981 році Ірина Малишева закінчила Театральне училище ім. Б. В. Щукіна і почала працювати в Театрі ім. А. С. Пушкіна. При цьому вона як і раніше залишалася, перш за все, кіноактрисою. Режисери з задоволенням запрошували в свої картини цю красиву і талановиту актрису. У 80-ті роки вона зіграла помітні ролі в киноромане «Я тебе ніколи не забуду» (Поліна), комедії «Мертві душі» (губернаторська дочка), біографічній стрічці «Срібні струни» (Віра Смелаовна), сільської драмі «Право любити», комедії «Сон в руку або валізу» та інших фільмах.

Якщо в юності Ірині діставалися ліричні ролі, то тепер все частіше їй доводилося грати різних стервозним красунь. У житті ж вона як і раніше залишалася тихим, сором'язливим і податливим людиною. При цьому Ірина завжди була дуже емоційною і влюблива. Закохувалася вона часто і шалено, нерідко просто вигадуючи собі цю любов на порожньому місці, як вона сама зізнається: «... щоб страждати, щоб шукати в ній матеріал для творчості». Це не могло не відбитися на її сімейних відносинах з Александровим.

Разом Ірина та Олександр прожили десять років. «Це були непрості роки, - згадує Ірина Валентинівна, - наша сім'я нагадувала маятник: я то йшла, то поверталася - Саша пив, і мені, молоденької дівчинки було складно витримати його запої, але і піти назовсім не вистачало сил, все-таки він був для мене, перш за все інше. Зрештою, ми розлучилися, і я не знаю про нього нічого ».

У тяжкі роки 90-х Ірина Малишева практично не знімалася. Коли було складно з грошима, вона працювала в агентстві нерухомості.