Гоголь «записки божевільного» - короткий зміст - російська історична бібліотека
«Записки божевільного» написані у вигляді щоденника, який нібито веде дрібний чиновник Аксентій Поприщин. Цей типовий для всіх «Петербурзьких повістей» Гоголя «маленька людина» незадоволений своєю нудною життям і приниженим становищем. Почуття безвиході і образи, непогамовану честолюбство в з'єднанні з нещасливим коханням доводять Поприщіна спочатку до нервового розладу, а потім і до форменого божевілля.
Поприщин служить в департаменті, де його робота зводиться в основному до очініванію пір'я для «його превосходительства» директора. Щоденник починається з розповіді, як один раз по дорозі на службу Аксентій побачив гарненьку дочку цього директора, яка вийшла з карети і зникла в магазині, залишивши біля дверей свого песика Меджі. Краса молодої дівчини зачарувала Поприщіна. Схвильованому чиновнику здалося, що він чує бесіду Меджі з проходила повз песиком Фідель: вони говорили про листи, які пишуть одне одному. Фідель прогулювалася по вулиці з двома дамами. Заінтригований Поприщин пішов за ними і дізнався, де вони живуть.
На наступний день дочка директора прийшла в департамент до батька. Аксентій, побачивши предмет своєї любові, захвилювався ще сильніше. Коли дівчина впустила хустку, він кинувся піднімати його, ледь не впавши і не розклеївши собі носа.
Пару днів тому наглядова, винахідливий начальник відділення вилаяв Поприщіна за те, що він - сорокарічний нуль, у якого немає ні гроша за душею - надумав волочитися за директорської донькою. Таке нехтування розлютило Аксентія. З гіркотою думаючи про незначність свого чину, він став фантазувати про те, як вислужитися і розбагатіє.
Думки про дочку директора не залишали Поприщіна. Вона і її батько квартирували прямо в департаменті. Побачивши одного разу у їх двері собачку між, Аксентій став умовляти, щоб вона розповіла йому про свою панночці. Меджі, підібгавши хвіст, пішла. Нічого не добившись від неї, Поприщин вирішив «захопити її переписку» з собачкою Фідель.
Поприщин був у відчаї. Зі своїм низьким званням титулярного радника він ніяк не міг змагатися з придворним камер-юнкером! Аксентія знову охопили фантазії. Бути може, він лише здається дрібним чиновником, а насправді якийсь граф, генерал або навіть член царственої прізвища? В історії адже бували такі приклади ...
З газет Аксентій дізнався про заворушення в Іспанії, де тоді на троні не було короля. Все більше наближаючись до божевілля, він раптом уявив, що іспанський король - не хто інший, як він сам. Поприщин перестав ходити на службу. Коли за ним прийшли звідти, він з'явився в департамент і на першій же поданої йому папері підписався: «Фердинанд VIII», а у відповідь на що запанував навколо мовчання сказав: «Не потрібно ніяких знаків подданничества!». Свій службовий мундир він вдома порізав ножицями так, щоб той був схожий на королівську мантію.
Поприщин. Картина І. Рєпіна із зображенням головного героя «Записок божевільного»
До Поприщину приїхали лікарі з лікарняного каретою. Він прийняв їх за іспанських депутатів, які були надіслані запропонувати йому трон. По дорозі в божевільню Аксентій був упевнений, що його везуть до Іспанії. Коли в лікарні Поприщину почали голити голову, він уявив, що за інтриг англійців або Франції потрапив у ворожі руки інквізиторів. Бідного божевільного стали бити палицею, на голову йому лили холодну воду.
Поприщину марилося тепер, що трійка з ямщиком і дзвіночком забирає його по небу з цього світу. Гоголівські «Записки» закінчуються закликом «маленької людини» до жалості, проханням, щоб рідна мати «впустила сльозинку на його хвору голівоньку».
Шановні гості! Якщо вам сподобався наш проект, ви можете підтримати його невеликою сумою грошей через розташовану нижче форму. Ваша пожертва дозволить нам перевести сайт на більш якісний сервер і залучити одного-двох співробітників для більш швидкого розміщення наявної у нас маси історичних, філософських і літературних матеріалів. Переклади краще робити через карту, а не Яндекс-грошима.