Функціональні омоніми в українській мові - студопедія

Під функціональними омонимами в лінгвістиці розуміються етимологічно споріднені слова, що збігаються за звучанням і написанням, але які відносяться до різних частин мови. Функціональні омоніми утворюються в результаті переходу слів з однієї частини мови в іншу.

Якщо лексичні омоніми розрізняються лексичним значенням, то функціональні омоніми відрізняються один від одного:

Лінгвіст В. М. Мігірін в своїй роботі «Нариси з теорії процесів перехідності в українській мові» (1971р.) Проаналізував складний процес зміни ознак слова і переміщення слова з однієї частини мови в іншу (трансформації) і розкрив роль трансформації як однієї з закономірностей збагачення української мови в сфері частин мови, поряд зі словотвором і запозиченнями.

1) частини мови, що створюються тільки на основі словотвору: дієслова, дієприкметники, дієприслівники;

2) частини мови, що створюються на основі як словотворення, так і трансформації: іменники, прикметники, прислівники;

Виділяється цілий комплекс чинників, що сприяють перехідності або затримують її. Надзвичайно важливою ознакою перехідності є зміна типової синтаксичної функції слова.

Можливі випадки, коли перехідність слова з однієї частини мови в іншу починається зі зміни лексичного значення:

- причастя - прикметник (квітучий сад - квітучий вигляд);

- займенник - прикметник (якийсь чоловік - одяг деяка, тобто поганенька);

- різні частини мови - займенник (книга, дана на час - це питання актуальне).

в українській мові традиційно виділяться наступні групи частин мови:

1) знаменні частини мови;

2) службові частини мови;

3) модальні слова;

Залежно від того, яка група частин мови охоплюється процесами виникнення функціональних омонімів, можна розмежувати 3 основні зони їх утворення:

1) всередині знаменних частин мови;

2) всередині службових частин мови;

3) між знаменними частинами мови і службовими, модальними словами і вигуками.

I. Взаємодія всередині знаменних частин мови характерно в першу чергу для імен і дієприкметників:

- прикметників (операційна кімната - операційна);

- займенників (нічия перемога - «Розводь - нічия!» - крикнула відразу кілька голосів);

- дієприкметників (юнак, учень в технікумі - учень);

- числівників (перший ряд - перший учень у класі),

- дієприкметників (річка, бурхливо несе свої води - несуча конструкція) 4

- прикметників (відомий гравер - відома (якась) частка свободи),

- числівників (виростити одне дерево - жили в старовину одні люди),

- дієприкметників (даний - даний);

- іменників (милуватися поруч ялин - жити поруч),

- дієприслівників (сміявся, жартуючи над собою і над нами - вчив його всьому жартома);

- говірок і коротких прикметників (туманно натякнути - ранок туманно - Вранці туманно),

- іменників (Похмура час! очей очарованье1 - Пора, мій друг, пора!).

II. Взаємодія між службовими частинами мови найчастіше призводить до появи омонімічних спілок і частинок (Червоний чи колір їй сподобався, або згадала вона про своїх дітей, тільки (= але) довго стоїть вона нерухомо і дивиться услід ... (Ч.).).

III. Взаємодія між знаменними і службовими частинами мови сприяє появі службових частин мови:

а) перехід в прийменники

- іменників (І ось кінь задерла голову і встала. Але встала все ж через інший. - Знятися зараз «Піонер» не може через (= через) неготовність вітрил),

- говірок (Ніч. Навколо тиша. - Ночами в заростях навколо нас ворушилися і тремтіли низькі зірки.),

- дієприслівників (Починаючи справу, запасись терпінням. - Лобачов перераховував Семенову цілий список ... портів, починаючи з Карфагена і закінчуючи Таканрогом.);

б) перехід в союзи

- говірок (Ми точно слідували прикметами. - У пам'яті все було ясно, точно розлучився він з Ганною Сергіївною тільки вчора),

- займенників (Я зрозумів, що ти хочеш сказати. - Мимоволі в голову приходила думка, що шелестять зірки.);

в) перехід в частинки

- займенників (Посади його, Пантелей, до себе на тюк, і нехай собі їде помаленьку.),

- числівників (Туга одна, тяганина ...),

- говірок (Він був непоганий собою, тримався просто. - Старий пень можна розламати просто руками),

- дієслів (За довге життя всяке бувало. - Бувало, він все сидить в клубі ...);

г) перехід в модальні слова

- іменників (Правда світліше сонця. - Наче правда прилетіли жайворонки ...);

д) перехід в вигуки

- іменників (Неодмінно буду в гості до твого батюшки. - Батюшки! - здивувався тонкий ...).