Філософія природи філософське вчення про природу, основні положе-ня якого були

Згідно з Гегелем, справжня «філософія
природи підхоплює матеріал, виготовлений фи-
зікой на підставі досвіду, в тому пункті, до якого
довела його фізика, і в свою чергу перетворює
його далі, але вже без того, щоб класти в основу
досвід як останнє підтвердження »(96. 2. 21. 8. 20).
Було б, однак, помилкою представляти «мате-
ріал »природознавства початку XIX в. як абсолютно
«Розрізнений»: поряд з значним розширенням
емпіричних знань в ньому мали місце також теоре-
тические узагальнення, в тому числі такого високого
рівня, як еволюціоністські концепції. Неудовле-
Творіння Гегеля такими узагальненнями пояснювалася
тим, що вони мали матеріалістичний характер, т. е.
в них природні утворення трактувалися як всеце-
ло матеріальні і визначаються матеріальними
причинами і закономірностями. прагнення опро-
піддати матеріалістичне розуміння природи, не-
сумісний з «абсолютним ідеалізмом», пронізи-
кість гегелівську натурфілософію від початку до
кінця, будучи свого роду єдністю її внутрішнього
і зовнішнього обумовлення. Визначення «загального»
природодослідниками Гегель вважав «абстрактним»
і «лише формальним»: «Це загальне має своє
визначення не в самому собі », тому що« загальне
визначають як закон, силу, матерію », і« це означає.
що законам приписують об'єктивну дійсність
ність, що сили іманентні, що матерія складає
справжню природу самої речі ». оголошуючи неудовле-
орудний «спосіб дії з поняттям, употре-
бляемий в фізиці », Гегель бачив завдання своєї натур-
філософії в тому, щоб вона «перевела на мову
поняття одержане нею від фізики розсудливе всеоб-
ний »і« показала, яким чином це останнє про-
виходить з поняття як якесь в самому собі необхід
моє ціле »(96. 2. 20, 21).
308