Вінсент ван Гог коротка біографія, фото і відео, особисте життя

Вінсент Віллем Ван Гог (1853-1890) - знаменитий нідерландський художник, який своєю творчістю зробив величезний вплив на живопис XIX-XX століть. Його творчий шлях був недовгий, всього десять років, але за цей час він встиг створити близько 2100 картин, з них 860 творів написані маслом. Творив в художньому напрямку постімпресіонізму. Малював портрети, пейзажі, натюрморти, автопортрети. Він жив у злиднях і постійних тривогах, збожеволів і покінчив життя самогубством, тільки після цього критики оцінили його велике творчість.

Народження і сім'я

Його батько, Теодор Ван Гог, 1822 року народження, був протестантським пастором.
Мама, Анна Корнелія Карбентус, була родом з Гааги, що розташована на заході Нідерландів. Її батько переплітав і продавав книги.

Всього в родині народилося семеро дітей, Вінсент був другим, але найстаршим, тому що перший дитина померла. Ім'я Вінсент, що означає «переможець», призначалося першому синові, мати з батьком мріяли, що він виросте, стане успішним в житті і прославить їх рід. Так звали дідуся по лінії батька, який все життя служив у церкві протестантів. Але через півтора місяця від народження дитина померла, його смерть стала важким ударом, батьки були невтішно в своєму горі. Однак минув рік і у них народився другий малюк, якого вирішено було знову назвати Вінсентом в честь померлого братика. Він і став тим великим переможцем, який приніс славу прізвища Ван Гог.

Через два роки після народження Вінсента в родині з'явилася дівчинка Анна Корнелія. У 1857 році народився хлопчик Теодорус (Тео), який згодом став відомим в Голландії торговцем картин, в 1859 році сестра Елізабет Губерта (Ліз), в 1862 році ще одна сестричка Віллеміна Якоба (Віл), а в 1867 році хлопчик Корнеліс (Кор) .

Дитячі роки

Серед усіх дітей Вінсент був самим нудним, важким і норовливим, відрізнявся дивними манерами, за що частенько отримував покарання. Гувернантка, яка займалася вихованням дітей, любила Вінсента менше за інших і не вірила, що з нього може вийти щось путнє.

Він ріс похмурим і самотнім. У той час як інші діти носилися по дому і заважали батькові готуватися до пасторської проповіді, Вінсент усамітнювався. Він йшов бродити по сільським околицями, уважно розглядав рослини і квіти, плів косички з вовняних ниток, поєднуючи при цьому яскраві відтінки і захоплюючись грою фарб.

Однак варто було тільки Вінсенту вийти з сімейного оточення і опинитися серед людей, як він ставав зовсім іншим дитиною. Серед односельців виявлялися зовсім інші сторони його характеру - скромність, добродушність, співчуття, дружелюбність, люб'язність. Люди бачили в ньому милого, тихого, задумливого і серйозного дитини.

Дивно, але така подвійність потім переслідувала художника до кінця його днів. Він дуже хотів мати сім'ю і дітей, але прожив життя на самоті. Він творив для людей, а вони відповідали йому глузуванням.

Серед братів і сестер Вінсент був найбільш близький з Тео, їхня дружба тривала до останнього подиху художника. Сам же Ван Гог згадував своє дитинство як пусте, холодне і похмуре.

Освіта

Коли Вінсенту виповнилося сім років, батьки віддали його на навчання в сільську школу. Однак через рік забрали звідти, і освіту хлопчик отримував на дому у гувернантки.

Восени 1864 року його відвезли в школу-інтернат, яка розташовувалася в 20 кілометрах від рідного села, в містечку Зевенберген. Від'їзд з рідного дому наклав на хлопчика глибоке враження, він сильно страждав і згадував про це все життя. У цей період Ван Гог зробив свої перші замальовки і копії літографій.

Через два роки його перевели в інший інтернат, це був коледж Віллема II в місті Тілбург. Найкраще підлітку давалися іноземні мови, тут же він почав навчатися малюванню.

На початку весни 1868 року, коли навчання ще не закінчилася, Вінсент кинув коледж і поїхав додому до батьків. На цьому його формальна освіта закінчилося. Батьків дуже хвилювало, що син виріс таким відлюдним. А ще їх турбувало те, що Вінсента не приваблювала жодна професія. Як тільки батько заводив з ним розмова про те, що треба працювати, син з ним погоджувався, коротко відповідаючи: «Звичайно, праця - це необхідна умова людського буття».

Батько Ван Гога все життя служив в не дуже престижних парафіях, тому мріяв, щоб у його сина була хороша високооплачувана робота. Він звернувся до свого брата, якого теж звали Вінсент, щоб той допоміг кудись влаштувати юного Ван Гога. Дядечко Сент раніше працював у великій торгово-художньої фірмі, але вже відійшов від справ і потроху займався торгівлею картин в Гаазі. Однак зв'язку у нього залишилися, і влітку 1869 року його дав племіннику свої рекомендації і допоміг влаштуватися на роботу в гаазький філіал фірми «Гупіль».

Тут Вінсент пройшов початкове навчання на посаду дилера з продажу картин і з величезним завзяттям взявся працювати. Результати він показував непогані, і вже влітку 1873 року хлопця перевели в лондонський філія від цієї фірми.

Кожен день по роду служби йому доводилося стикатися з творами мистецтва, і хлопець став прекрасно розбиратися в живописі, причому не просто розбиратися, але і глибоко цінувати її. На вихідних він ходив в міські галереї, антикварні крамниці і музеї, де милувався роботами французьких художників Жюля Бретона і Жана-Франсуа Мілле. Пробував малювати і сам, але потім, розглядаючи кожен новий малюнок, невдоволено посміхався.

У Лондоні він жив на квартирі у вдови священика Урсули Луай. Вінсент закохався в дочку господині Євгену. Але у дівчини молодий хлопчина, кепсько говорить англійською мовою, викликав лише почуття забави. Ван Гог запропонував Євгенії стати його дружиною. Вона дала різку відмову, заявивши, що вже давно заручена, а він, провінційний фламандець, їй не цікавий. Такий удар Вінсент отримав вперше, але наслідки цієї душевної рани залишилися на все життя.

Молодий Ван Гог був розчавлений, йому не хотілося ні працювати, ні жити. Вінсент писав в листах братові Тео, що тільки Бог допомагає йому вижити, і, напевно, він стане священиком, як дід і батько.

В кінці весни 1875 року Вінсента перевели по роботі в Париж. Але втрачений інтерес до життя привів до того, що його звільнили в зв'язку з поганим виконанням своїх обов'язків, не допомогло навіть заступництво дядечка Сента. Ван Гог повернувся в Лондон, де який час працював в інтернаті на безоплатній посади вчителя.

Пошук себе

У 1878 році Вінсент поїхав на батьківщину в Нідерланди. Йому вже було 25 років, а він так і не визначився, як далі жити. Батьки відправили сина в Амстердам, де він оселився у дядька Яна і почав старанно готуватися до вступу в університет на факультет теології. Зовсім скоро навчання розчарувала молодого Ван Гога, йому хотілося бути максимально корисним для простих людей, і він прийняв рішення поїхати на південь Бельгії.

Вінсет приїхав в шахтарський район Борінаж як священика. Він рятував гірників, які потрапляють під завали, проводив бесіди з вмираючими людьми, Новомосковскл проповіді шахтарям. На останні гроші він купував віск і лампадне масло, рвав свій одяг на бинти. Він не мав ні найменшого уявлення про медицину, але допомагав безнадійним хворим, незабаром його стали вважати «не від світу цього».

При цьому у Вінсента постійно виникало бажання малювати. Він хотів накидати на папір кожен предмет, який зустрічався на шляху. Але Ван Гог розумів, що малювання стане відволікати його від основної справи і вирішив не починати. Кожен раз своїм бажанням взяти в руки пензель або олівець він говорив тверде «ні».

У нього не було нічого. Про жінок він не міг навіть думати після відмови Євгенії. Грошима Вінсенту допомагав молодший брат Тео. Рідні наполягали, що пора кидати свої проповіді, які не приносять доходу і повертатися до життя, обзаводитися будинком і сім'єю.

Творчий шлях

Зрештою, Вінсент вирішив прислухатися до докорів рідні, він залишив проповіді і визначив для себе єдино бажаний і вірний життєвий шлях - малювання. У цій справі у нього не було ніякого досвіду, але як сказав сам Ван Гог: «Де є бажання, там знайдеться і вихід». Він став освоювати техніку малювання, вивчати закони перспективи, заради мистецтва готовий був терпіти всілякі позбавлення.

У 1880 році брат Тео допоміг Вінсенту матеріально, щоб той зміг відправитися в Брюссель на навчання в Королівську академію витончених мистецтв. Провчившись там чотири місяці, Ван Гог посварився з викладачем і поїхав додому до батьків. У цей час у них гостювала його кузина Кеї Вос-Стрікер, з якої Вінсент спробував зав'язати любовні відносини. Вподобана жінка знову відкинула його. Не в силах більше терпіти невдачі на любовному фронті Ван Гог вирішив назавжди зав'язати зі спробами створити сім'ю і присвятити своє життя тільки малювання.

Він переїхав до Гааги, де його вчителем у світі живопису став художник-пейзажист Антон Мауве. Грошей у Ван Гога як і раніше не було, його містив Тео. Вінсент став дуже багато працювати, щоб віддячити молодшого брата за його доброту і заступництво. Він багато ходив по місту, вивчаючи кожну дрібницю, особливо художника цікавили бідні квартали. Так з'явилися його перші картини «Задворки» і «Дахи. Вид з майстерні Ван Гога ».

Незабаром з Гааги Вінсент поїхав в провінцію Дренте на північному сході Нідерландів. Там він зняв готельну хатину, обладнав її під майстерню і з ранку до ночі малював пейзажі. Також його дуже захоплювала тема селян, їх повсякденного побуту і праці.

Відсутність художньої освіти все-таки позначилося на картинах Ван Гога, йому проблематично було зображати людські фігури. Так виробився його власний стиль, в якому людина був позбавлений граціозних, плавних, розмірених рухів, він як би зливався з природою і ставав невід'ємною її частиною. Цей підхід добре видно в його картинах:

• «Крестьянка у вогнища»;
• «Дві жінки на вересковой пустки»;
• «Копати селянка»;
• «Селяни за посадкою картоплі»;
• «Дві жінки в лісі»;
• «Дві селянки, що копають картоплю».

У 1886 році художник переїхав з Дренте в Париж до свого брата. Цей плідний період відзначився в творчості Ван Гога тим, що його палітра стала набагато світліше. Раніше в його картинах переважали фарби землистого відтінку, а тепер з'явилася чистота блакитного, червоного, золотисто-жовтого кольорів:

На жаль, публіка ніяк не приймала і не купувала картини Ван Гога. Це завдавало художнику душевні муки. Але він продовжував працювати цілодобово безперервно, при цьому міг цілими тижнями сидіти тільки на тютюні, абсент і кави.

Останні роки життя і смерть

Вживання великої кількості абсенту в результаті призвело до розвитку психічних відхилень. Одного разу під час нападу Вінсент зрізав собі на вусі мочку, після чого його помістили в психіатричну лікарню в палату для буйних.

Навесні 1889 року його перевезли в заклад для душевнохворих в Сен-Ремі-де-Прованс. Тут він прожив рік, за цей час написав близько 150 картин.

На початку 1890 року його відпустили з клініки, і Ван Гог приїхав до брата. Він встиг написати свої знамениті полотна:

• «Сільська дорога з кипарисами»;
• «Вулиця та сходи в Овері»;
• «Пшеничне поле з воронами».