Міжнародні акти як джерела трудового права

Якщо міжнародним договором України встановлюються інші правила, ніж передбачені законами та іншими нормативно-правовими актами, що містять норми трудового права, то застосовуються правила міжнародного договору. Це вимога зафіксована в ТК РФ.

Пакт ООН передбачає право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи зокрема:

a) винагорода,
d) відпочинок, дозвілля і розумне обмеження робочого часу та оплачувану періодичну відпустку, так само як і винагороду за святкові дні;
b) умови роботи, що відповідають вимогам безпеки і гігієни;
c) однакову для всіх можливість просування по роботі.

Передбачено право кожного користуватися профспілковими правами і захистом, включаючи право на страйк. При цьому підкреслено, що ніщо не дає права державам - учасницям Конвенції МОП про свободу асоціацій і захист права на організацію приймати законодавство на шкоду гарантіям цієї конвенції.

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права конкретизуються два: заборона примусової праці і свобода об'єднань (включаючи право на створення профспілок).

Для нашого трудового права важливий такий акт ООН, як Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, прийнята Генеральною асамблеєю ООН, ратифікована СРСР. У ній закріплено поняття дискримінації по відношенню до жінок (ст. 1), її засудження у всіх формах і зобов'язання держав учасників провести в національному законодавстві для цього ряд заходів (ст. 25).

Джерелами трудового права є також декларації, конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці (МОП), членом-учасником якої є і Україна. Конвенції та рекомендації МОП (їх близько чотирьохсот) прийнято називати "міжнародні стандарти праці".

Міжнародні регіональні акти в сфері праці, прийняті міжнародними регіональними організаціями, наприклад Радою Європи, Європейським союзом, СНД та ін.