Економічна безпека держави

Економічну політику держави слід розглядати як систему цілеспрямованих дій з боку уряду країни, за допомогою яких досягаються намічені цілі і завдання в інтересах всього суспільства.

Економічна безпека держави виступає і як критерій ефективності економічної політики держави. [2]

В цілому ж стан економічної безпеки держави характеризує: загальний рівень економіки країни; наявність і рівень загроз державі, суспільству і особі; ефективність економічної політики держави і державного регулювання економіки; повноту реалізації функцій держави.

З цього можна зробити, щонайменше, два висновки: економічна безпека країни повинна забезпечуватися, насамперед, ефективністю самої економіки, тобто поряд з державними способами захисту вона повинна захищати себе сама на базі високої продуктивності праці, якості продукції, конкурентоспроможності і т. п. 1; забезпечення економічної безпеки держави не може здійснюватися суто ринковими механізмами саморегуляції; формуватися і підтримуватися вона повинна всією системою механізмів саморегулювання і регулювання, тобто за допомогою державних органів та інститутів ринку. Система економічної безпеки держави повинна передбачати управління ризиком як комплекс заходів щодо запобігання можливих критичних ситуацій.

Економічна безпека держави передбачає також певну систему захисту життєвих інтересів, забезпечення захищеності економіки від внутрішніх і зовнішніх загроз. Для створення ефективного механізму захисту необхідно з'ясувати, що саме загрожує економічній безпеці, де знаходиться джерело виникнення небезпеки, яким чином конкретні загрози впливають на стан економічних відносин. [2]

В умовах загальної кризи, яку переживає Україна, за всіма основними критеріями стану суспільства досягнуті або перевищені критичні значення параметрів національної безпеки. Тому розробка будь-якої програми першочергових або довгострокових заходів щодо забезпечення економічної безпеки держави і практичні дії в цьому напрямку повинні спиратися на усвідомлення реальних загроз.

Особливість ця найбільш помітно проявляється в процесі становлення держави, що характеризується наявністю великої кількості глобальних загроз його економічної безпеки і швидко зростаючими кризовими ситуаціями. Фахівці вважають, що державне втручання в господарське життя мало не головним джерелом економічних криз, в той час, як Конституція України декларує, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів власності і господарювання. [1]

Головною особливістю приватної власності є той факт, що відповідний суб'єкт набуває комплекс прав власності і самостійно вирішує всі питання її функціонування і розвитку. Приватна власність є основою самостійності і діяльності підприємця. Зазвичай вона формується двома шляхами: перший передбачає перетворення державної власності в приватну легітимним способом з метою формування широкого прошарку приватних власників як економічної основи ринкових перетворень, створення конкурентного середовища, розвитку фондового ринку та залучення інвестицій у виробництво. Другий шлях - легалізація тіньових капіталів. Процесом формування приватної власності має керувати держава. [4]

Світова практика свідчить про те, що основа становлення, розвитку і відтворення ринкових відносин - малий і середній бізнес. Без нього неможливо побудувати конкурентне середовище, інфраструктуру ринку, підприємництва - з різноманітними формами господарювання.

Так само повинна бути створена відповідна інфраструктура для забезпечення підготовки необхідних матеріалів, розробки проектів нормативних документів, їх погодження та затвердження. При цьому необхідно визначити перелік документів, які повинні бути підготовлені для забезпечення розробки самої концепції національної економічної безпеки України, створення механізму її реалізації і контролю. Доцільно прийняття відповідних програмних документів державного регулювання в цій сфері, а також встановлення порядку і строків їх подання.

Міжнародний економічний форум