Життя і творчість марини цветаевой
Марина Іванівна Цвєтаєва (1892-1941) - драматург і прозаїк, одна з найвідоміших українських поетес, трагічна повна злетів і падінь доля якої не перестає хвилювати свідомість Новомосковсктелей і дослідників її творчості.
Дитинство, юність і молодість Марини Іванівни пройшли в Москві і в тихій підмосковній Тарусі, частково за кордоном. Навчалася вона багато, але, за сімейними обставинами, досить безсистемно: зовсім маленькою дівчинкою - у музичній школі, потім у католицьких пансіонах в Лозані і Фрайбурзі, у ялтинській жіночої гімназії, у московських приватних пансіонах.
Вірші Цвєтаєва почала писати з шести років (не тільки по-російськи, але і по-французьки, по-німецьки), друкуватися - із шістнадцяти. Герої і події оселилися в душі Цвєтаєвої, продовжували в ній свою "роботу". Маленька, вона хотіла, як усяка дитина, "зробити це сама". Тільки в даному випадку "це" було не гра, не малювання, не гарчання, а написання слів. Самою знайти риму, самої записати що-небудь. Звідси перші наївні вірші в шість - сім років, а потім - щоденники і листи.
З 1902 року, коли М. А. Мейн захворіла невиліковною сухоти, сім'я змушена була жити закордоном: в Італії, Швейцарії, Німеччини. У 1905 році сім'я Марини Цвєтаєвої приїхала до Криму. Влітку 1906 року Марія Олександрівна померла в Тарусі. Марина Цвєтаєва змінила кілька гімназій, які не затримавшись ні в одній. Писала вірші, збирала книгу.
У цьому альбомі Цвєтаєва наділяє свої переживання в ліричні вірші про що не відбулася любові, про безповоротній минулого і про вірність люблячої:
Ти все мені повідав - так рано!
Я все розгледіла - так пізно!
В серцях наших вічна рана,
В очах мовчазне запитання
Темніє, Зачинили віконниці,
Над усім наближення ночі
Люблю тебе примарно - давній,
Тебе одного - і на століття!
У її віршах з'являється лірична героїня - молода дівчина, яка мріє про кохання. "Вечірній альбом" - це схована присвята. Перед кожним розділом - епіграф. а то і по два. Марина була дуже життєздатною людиною ( "Мене вистачить ще на 150 мільйонів життів!"). Вона жадібно любили життя і, як годиться поетові-романтику, пред'являла їй вимоги величезні, часто - непомірні. У вірші "Молитва" схована обіцянка жити і творити: "Я спрагу всіх доріг!". Вони з'являться в безлічі - різноманітні дороги цветаевского творчості. У віршах "Вечірнього альбому" поруч зі спробами виразити дитячі враження і спогади межувала недитяча сила, яка пробивала собі шлях крізь немудру оболонку заримовані дитячого щоденника московської гімназистки. В "Вечірньому альбомі" Цвєтаєва багато сказала про себе, про свої почуття до дорогих її серцю людям; в першу чергу про маму і про сестру Асі. У кращих віршах першої книги Цвєтаєвої вже вгадуються інтонації головного конфлікту її любовної поезії: конфлікту між "землею" і "небом", між пристрастю й ідеальною любов'ю, між стомінутним і вічним і - світі - конфлікту цвєтаєвський поезії: побуту і буття.
5 травня 1911 Цвєтаєва приїхала до М. Волошину в Коктебель, де зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком - Сергієм Яковичем Ефроном. Вони їдуть лікувати Сергія кумисом в Уфимську губернію: у нього туберкульоз.
Всю зиму Марина працювала над поемою "Чародій", яка увійшла в "Юнацькі вірші". Восени Цвєтаєва знайшла нарешті "чарівний будинок" в Борисоглібському провулку. Восени ж відбувся переїзд, після якого був написаний цикл ліричних віршів, натхнених зустріччю з поетесою С. Я. Парнок. Роман Парнок і Цвєтаєвої був дуже коротким, але насиченим по силі і відомим всій літературній Москві.
Влітку 1916 року було здійснено поїздка М. Цвєтаєвої в м Александров Смелаской губернії, де був написаний цикл віршів до А. Ахматової. У другій половині року М. Цвєтаєва пише багато романтичних віршів; багато віршів 1916 року становитимуть згодом книгу "верст 1". В цьому ж році М. Цвєтаєва перевела французький роман Анни де Ноайль "Нове надія" (був надрукований в "Північних записках").
Світова почалося в мені кочовища:
Це бродять по нічній землі - дерева,
Це бродять золотим вином - грона,
Це мандрують з будинку в будинок - зірки,
Це річки починають шлях - назад!
І мені хочеться до тебе на груди - спати.
Рішуче відмовившись від своїх колишніх ілюзій, вона нічого вже не оплакувала і не надавалася ніяким зворушливі спогадами про те, що пішло в минуле. У її віршах зазвучали зовсім інші ноти:
Мертвий був і сенил:
Від вчорашніх правд
У будинку сморід і непотріб.
Навіть самий прах
"Кінець Казакови" (третя дія). М. "Сузір'я".
"Верст". Випуск 1-ГИЗ, М.
"Цар-Дівиця". М. ГИЗ, 1922.
"Цар-Дівиця". Берлін, "Епоха", 1922.
До 30-х років Марина Цвєтаєва абсолютно ясно усвідомила рубіж, який відділяв її від білої еміграції. Важливе значення для розуміння поезії Цвєтаєвої, яку вона зайняла до 30-х років, має цикл "вірші до сина". Тут вона у весь голос говорить про Радянський Союз, як про новий світ нових людей, як про країну зовсім особливого складу й особою долі, нестримно рветься вперед - в майбутнє, і в саме світобудову - "на Марс".
Русь для Цвєтаєвої - надбання предків, Україна - не більш як гіркий спогад "батьків", які втратили батьківщину, і у яких немає надії знайти її знову, а "дітям" залишається один шлях - додому, на єдину батьківщину, в СРСР. Настільки ж твердо Цвєтаєва дивилася і на своє майбутнє. Вона розуміла, що її доля - розділити долю "батьків". У неї Захватаєв мужності визнати історичну правоту тих, проти яких вона так нерозважливо повставала. Особиста драма поетеси перепліталася з трагедією століття. Вона побачила звіриний оскал фашизму і встигла проклясти його. Останнє, що Цвєтаєва написала в еміграції, - цикл гнівних антифашистських віршів про розтоптаної Чехословаччини, яку вона ніжно і віддано любила. Це воістину "плач гніву і любові", Цвєтаєва вже втрачала надію - рятівну віру в життя. Ці вірші її, - як лемент живий, але знівеченої душі:
Затягся весь світ!
Пора - пора - пора
Творця повернути квиток.
У бедламі - нелюдів
З вовками площ.
Марину Цвєтаєву - поета не сплутаєш ні з ким іншим. Її вірші можна безпомилково довідатися - по особливому розспіви, неповоротним ритмам, не загальною інтонацією. З юнацьких років уже початку позначатися особлива "цветаевская" хватка в зверненні з віршованим словом, прагнення до афористичною чіткості і завершеності. Підкуповувала також конкретність цієї домашньої лірики.
При всій своїй романтичності юна Цвєтаєва не піддалася спокусам того неживого, мнимого багатозначного декадентського жанру. Марина Цвєтаєва хотіла бути різноманітною, вона шукала в поезії різні шляхи. Марина Цвєтаєва - великий поет, і внесок її в культуру українського вірша ХХ століття значний. Спадщина Марини Цвєтаєвої великої важко піддається огляду. Серед створеного Цвєтаєвої, крім лірики - сімнадцять поем, вісім віршованих драм, автобіографічна, мемуарна, історико-літературна і філософсько-критична проза.
Її було впишеш в рамки літературної течії, границі історичного відрізка. Вона надзвичайно своєрідна і завжди стоїть осібно. Одним близька її рання лірика, іншим - ліричні поеми;
Хтось вважатиме за краще поеми - казки з їх могутнім фольклорним розливом; деякі стануть шанувальниками перейнятих сучасних звучанням трагедій на античні сюжети; кому - то виявиться ближче філософська лірика 20-х років, інші віддадуть перевагу прозу або літературні письмена, що увібрали в себе неповторність художнього світовідчуття Цвєтаєвої. Однак все нею написане об'єднано пронизує кожне слово могутньою силою духу.
всі твори
Рейтинг творів
- Тема: «баріонів гідродинамічний удар очима сучасників»
Речовина сингулярно прискорює вибух незалежно від пророкувань самоузгодженої теоретичної моделі явища. Атом масштабує. Всі есе.
1. Казки Салтикова-Щедріна відрізняє: А) пафос; Б) іносказання; В) ліричність. 2. Алегорія - це: А) фраза, вимовлена на іноземному. Всі есе.
"Новий рік" Новий Рік стукає в двері! Відкривай йому скоріше. Червонощокий карапуз - Твій тепер надійний друг. Вірно будете дружити. Всі есе.
Варіант I 1. Виберіть вірне твердження. А. Тільки тверді тіла, складаються з молекул. Б. Тільки рідини складаються з молекул. В. Тільки. Всі есе.