Улюблена гімназія, вірші
Під небом блакитним, під сонцем ясним
Під шум машин, під гул простих людей
В гімназію йду я з настроєм прекрасним
Щоб вчитися, щоб побачити друзів.
І не страшні мені люті жахливі морози
І не страшні мені біди, нудьга і туга
Нічиї мені більше не страшні загрози
Коли в гімназії я чекаю дзвінка.
Коли на мені зелена улюблена жилетка
Коли я в класі і йде другий урок
Коли я чекаю вчителя вагомого ради
Коли переступаю кабінету математики поріг.
І якщо я на український в клас хочу встигнути
Якщо історію я приходжу скоріше виправити
Ти знай, гімназія, я все зможу стерпіти
Боюся, гімназія, тебе одну залишити.
Ти рідний дім, ти те, чим я живу
Те, без чого, мені так часом тривожно
Лише одного я так бажаю і прошу
Хід часу перервемо, якщо нескладно.
Я розумію, час для мене прийде
Я знаю точно, будуть смутку сльози
Лише тільки голос серця покличе
І лише наповняться мотивом мої мрії.
Але ти одна залишишся в наших серцях
Ти будеш пам'ятати наше дитинство, юність
Як ми з портфелем важенним на плечах
Несли з собою твою гордість, мудрість.
Мені так з тобою затишно, так тепло
Мені не забути твою дошку і парту
І то улюблене прохолодне вікно
І ту улюблену в лінієчку зошит.
Запис написав (а) Рева Юлія