Про те, як я вивчав англійську мову і досяг успіху в цьому (частина 1)

Привіт :-) Складно посперечатися з тим, що вивчення англійської мови дуже поширено на території нашої країни. Велика частина населення колись його вивчала. Багато з них намагалися "підтягти" свою англійську у позанавчальний час: Новомосковсклі самі книжки, слухали подкасти, зверталися до репітітору. Дуже популярно стало отримувати не один, а два дипломи про освіту: перший - основний, заради якого надходили в універ, а другий - перекладацький.

Прикро, правдо? Витрачені сотні годин, пройшло багато років з початку вивчення, вкладені гроші, згоріли НЕРВИ, СКІЛЬКИ ПОТУ, болю, сліз, невинну кров видавши. АХ ТИ Ж АНГЛІЙСЬКА, ТАК етіть Коротя, ЧОМУ ніфіга НЕ МОЖУ ЗРОЗУМІТИ ЦЕ ПРОСТОЇ ПРОПОЗИЦІЯ З 5 СЛІВ. Вибачте :-( Це через каву і музики в навушниках.

Спочатку я розповім, що взагалі з себе уявляю, який мій рівень. Потім коротко пробіжуся по основних моментах, які, як мені здається, важливо розуміти при вивченні іноземної. І в ув'язненні буде невеликий оффтоп, як я вивчав інші іноземні і що з цього вийшло.

Передмова дещо затягнулося. Мабуть, пора починати :-)

Отже. Трохи про себе. У мене немає сертифікатів, що підтверджують мій рівень володіння англійською, і немає бажання їх отримувати. Але сам оцінюю його, як Upper-Intermediate (B2). Я вільно Новомосковськ технічну / художню літературу. Дивлюся серіали / фільми виключно англійською. Ну і, зрозуміло, розумію все до дрібниць. Спілкуюся з носіями мови на робочі і позаробочий теми. Хтось може заперечити, що таке опис більше тягне на Advanced (C1), але ніяк не Upper-Intermediate. Проблема в розмові практиці. Я не розмовляю англійською з тією ж швидкістю, що і на російській. І мої фрази часто граматично некоректні. Загалом, носії мови дуже швидко б зрозуміли, що англійська не моя рідна, навіть якби у мене не було ніякого акценту.

З цим розібралися. Їдемо далі. Історію становлення.

Тут все просто. Зі школи я вийшов взагалі без знань мови. Хоча вчив його з другого класу.

Я не можу звинувачувати вчителя за це. Дійсно, що можна дати за 2 уроки в тиждень по 40 хвилин? Несерйозно. З огляду на, що в класі під 30 чоловік і більшості, м'яко скажемо, не особливо цікаво ставити вимову і вчити граматику.

Я довгий час вініл школу, що, мовляв, більшість (майже всі) після закінчення школи навіть вік свій на англійській мові не могли сказати коректно.

Але зараз я думаю, що навіть те, що нам дали, не так погано. Краще ніж нічого. Навіть найвідвертіші ледарі знали особисті (сподіваюся, і привабливі) займенники, могли вголос більш-менш прочитати нескладний текст англійською мовою, мали уявлення про основні часи в англійській мові і могли скласти найпростіші пропозиції типу: "This cat is black". Виглядає не дуже корисно, але. Але! Подивіться з інтересу, скільки у вас зараз піде часу, щоб отримати ті ж навички в мові, який ви ніколи не вивчали. Наприклад, в німецькою або французькою.

У школі у мене були проблеми перші кілька років. Потім я взяв себе в кулак і став самостійно вивчати підручник, дивитися в словничок (який був в кінці підручника) все незнайомі слова, перечитувати все англійські тексти з підручника і т.д. Цього вистачило, щоб я був кращим в англійському. Але цього було замало, щоб це приносило хоч якусь користь.

Зі школи я вийшов з базовим знанням мови і словничком від сили слів 500.

До речі, я здавав ЄДІ з англійської. Чесно, не витратив не хвилину на підготовки до нього, тому що у мене був загін, що ЄДІ повинен перевіряти рівень знань. І якщо ти цілеспрямовано готуєшся до ЄДІ (прорешіваешь тести і т.д.), то. в загальному, мені з моїм підлітковим максималізмом здавалося це неправильним. Тому вперше завдання з ЄДІ я побачив на самому ЄДІ. Набрав між 60 і 70 балами (не пам'ятаю точну цифру). Якось так.

Тут все ще простіше. В універі ми щось робили, але толку від цього не було. До кінця першого року я усвідомив, що рівень не підвищується. Решта року навчання я не відвідував пари англійської. Спати в гуртожитку до обіду було цікавіше) Ви скажіть: "Але perlovich! Щоб був толк, треба ще й самостійно займатися!" Так згоден. Але якщо, щоб був толк, потрібно ще й самостійно займатися, навіщо мені ходити на заняття в універі?) Але це все не відноситься до курсу справи.

Я, дійсно, став вивчати англійську у вільний час. "Читав" навіть якусь художню літературу. Чому в лапках? Ну, відчуття були такі, що мені зав'язали очі, закрили вуха і змусили пробиратися з однієї частини міста в іншу) Занадто було багато моментів, які я не розумів при читанні. Але якщо зупинятися на кожному слові, то який взагалі кайф від цього заняття?) Я не знав, чи зайшов хоббіт в печеру / палац / хатину. Не знав, чи був Горлум веселий, екцентрічний або сумний. Чи не розумів, як одягнений Гендальф: шорти, мантія, чоботи? А коли я зрозумів, що обговорюють, як вбити дракона, я неабияк здивувався, тому що взагалі пропустив місце, де дракон спочатку з'являється)

Якось раз я вирішив прочитати "Машину Часу" Герберта Уеллса і виписати звідти абсолютно все незнайомі слова, які я не знав. Результат мене вразив і засмутив. Слів було кілька сотень! В одному маленькому оповіданні! Я склав список цих слів і їх переклад. Він у мене благополучно загубився і ніколи не знадобився.

Я дивився англійські фільми з англійськими ж субтитрами. Суть встигав зрозуміти по субтитрами, але іноді (раз 10-20 за повнометражний фільм) доводилося ставити на паузи, щоб перевести ключові слова, без яких було взагалі не зрозуміло, що відбувається.

Частина 3. Усвідомлення

В загальному. Це був тільки початок. Я влаштувався на роботу, де всю документацію ми вели англійською. І де колегами виступали іноземці. І тут я зрозумів, що нічого не знаю.

Ви скажіть: "А як ти до цього міг цього не розуміти? Адже це ж було очевидно, коли дивився фільми / читав книги". Та не так очевидно. Я б порівняв це з проблемою людей із зайвою вагою. Так, вони розуміють, що щось не те, коли відмітка ваги йде за 120. І бачать себе кожен день в дзеркалі. Але одного разу їм може "несподівано" прийти питання: "Епрст. Та якось так вийшло. У мене реально зайву вагу". btw нічого не маю проти людей із зайвою вагою) Просто намагався придумати адекватне порівняння.

Загалом, я зрозумів, що пора переходити до рішучих заходів, т.к .:

- я багато чого не розумів при читанні художньої літератури (з технічною літературою все простіше);

- я писав вкрай неграмотно;

- я не міг дивитися фільми без субтитрів;

- я погано розумів англійську мову;

- мені було складно висловити свою точку зору на англійській мові.

До цього часу я вже прочитав багато (десятки) книг англійською мовою. Але прогрес був занадто повільний. Я зрозумів, що якщо не дивитися значення слова в словнику, то дуже часто ти просто ніколи не дізнаєшся, що ж воно означає. Ось як я з контексту, зрозумію, що lilac - це бузковий?) Хоча частина слів, дійсно, навіть з моїм мізерним знанням англійської можна було зрозуміти. І навіть якщо ти зрозумієш значення слова, то не факт, що запам'ятаєш його і дізнаєшся в іншому контексті. Більш того, якщо ти, лінива дупа, подивився слово в словнику, то, швидше за все, ти його забудеш. Яким треба бути генієм, що раз глянувши слово, запам'ятати його значення? Хтось заперечить, що при постійній повторюваності слів, рано чи пізно запам'ятаєш. Так. Але навіщо так подовжувати процес? Адже слів-то тисячі! До того ж, багато хто з них, повторюються не так часто.

Фріман: уеаеуаеаеа. уеаеае. Блам блум трам. конічіта?

Фріман: Ай нью ит.

І дивляться один на одного серйозно так. А на задньому фоні грає тривожна мужика. Біль. Сум. Відчай.

Ок. Я пробував наступні методи:

- дивишся сцену без субтитрів, потім дивишся з субтитрами, потім знову без субтитрів;

- дивишся сцену з субтитрами, потім без субтитрів (різниця від попереднього методу велика, я серйозно);

Але це було все дуже сумно. Потрібно було щось, що дозволило б мені годинами поспіль слухати мову, і щоб це не набридало і приносило користь.

Виходом стали подкасти. Є купа подкастів, які зроблені носіями мови і цільова аудиторія яких: вивчають англійську мову. Щось типу: "Привіт. Мене звати Джорд. Давайте поговоримо сьогодні про Бітлз". І каже про Бітлз. Каже не поспішаючи з дуже хорошою артикуляцією. І, о диво! Ти розумієш! Причому, спочатку розумієш багато (більшу частину), а потім все більше більше (з днями практики). Це допомогло зробити прорив в розумінні мови.

Досить швидко (місяць-два) я перейшов на подкасти не для тих, хто вивчає мову. Просто подкасти на цікаві мені теми. Тобто то, що я б зміг слухати і російською мовою і що мені було б цікаво. Як правило, їх розуміти значно простіше, ніж фільми. Всі говорять виразно. Швидких стрілялки сцен немає. Ніхто не кричить, що не шепоче.

Потім ще серіали. Багато серіалів. Зрозуміло, ніякі з них я не бачив. Тобто мені було просто цікаво їх дивитися. Навіть коли я розумів далеко не всі. Броадкасти і серіали зробили свою справу. Я став розуміти англійську мову.

Одночасно з цим я вивчав граматику і розмовляв. Сам з собою. З носіями мови виходило поговорити не часто і це було більше стресом і перевіркою мого рівня, ніж тренуванням. Коли вас 10 чоловік на конференс колле і вам треба прийти до якогось рішення - це не те ж саме, чим дивитися серіал у себе вдома на дивані))

З недавнього часу я став ударно працювати над граматикою. Хочеться, щоб носій мови забував, що англійська не твоя рідна мова. І без знання граматики цього не зробиш. Скільки б ти не дивився фільмів, які не Новомосковскл книг, ти навряд чи коли-небудь зрозумієш після яких дієслів можна вживати герундій, а після яких не можна. Фактично, ти можеш навіть не зрозуміти, що вживання герундія залежить від майбутнього дієслова)

На цьому свої мемуари я закінчую. Далі я постараюся коротко сформулювати основні речі, які я зрозумів про вивчення англійської. Що мені допомогло. Що ні. Так само звертаю увагу, що я в історії не описав багато речей, який релевантні щодо мого вивчення англійської: як я ще в універі допомагав іноземцям (був їх "бади" - людина, яка допомагає їм акліматизувати вУкаіни і провести дозвілля), які програми ( типу Лінгва Лео) я пробував і т.д. Все це я згадаю далі. Що саме дало мені результат, а що було втратою часу. На жаль, другого було занадто багато (Не дивлячись на те, що я перечитав купу книжок про вивчення мов, мемуари поліглотів і т.п. Ну і згадаю ті помилки, які сильно гальмували мій прогрес і принесли багато негативних емоцій.

І так. Це мій перший пост на Пікабіа. Судіть строго ;-)