Навіщо лаєшся начальника

Дівчата, всіх зі святом! Всім пузожітель і здорових діток! А у мене ось зі вчора день не задався. Останнім часом на роботі твориться чорти че. Дещо кому я не доречна мабуть. Начальників багато, як це часто буває, та й претендетов просто покомандувати хоч відбавляй! Сваритися ні з ким не хочу, та й сенс. В принципі професія мені подобається, робота непогана, зп хороша. Але така нервування останнім часом. Нещодавно півдня проревіла. Знаю, це моя реакція така, хтось би забив.

Ситуація така. Моя мама, скажімо так "сучасна" бабуся. Колишній начальник, але начальників колишніх не буває, розумієте. Замашки залишилися. Ну і мій син, її онук, звичайно цього поки зрозуміти не може, всилу віку. Сьогодні син у бабусі вдома Напис на диван. Трохи зовсім, сам пішов до неї на кухню, каже, кака, типу написи, і кличе показати де. І тут бабуся починає його лаяти! Типу хороші хлопчики ходять на горщик, ай ай, давай дам тобі Тата. Починає його лупцювати по попі.

а я ні. нема грошей. нікого не буде, друзів кликати немає сенсу, та й взагалі у мене немає друзів. мені ніхто не дзвонить не пише, якщо я пишу спілкуються холодно. в загальному кінець дружбі. на день народження не буде Антона бо його не відпустять з вахти, а все через те що нехер було з начальником лаятися! све поїде на весілля на наступні день, а то є в суботу, а я і хотіла відзначати не 12 в п'ятницю а в.

Так Так! Я матюкаюся. Тому що. заебало. от і все! кому не подобається - мовчки повз проходимо. Можна і не мовчки - пишемо і лаємо мене, що так не можна. Чоловік через якогось начальника, який відпустив свого водив, проторчал в Тихорецке весь день! Чекав, бо той передумав і вирішив їхати сьогодні в Житомир. Захотілося начальнику бачте (((водив відпустив, а тут Діма мій ще не поїхав. Запрацювався. Начальник і наказав його почекати, йому бачте приспічило в Житомир! А він.

Ну, настала моя черга показувати стіхоплетенія сина. Строго прошу не судити) На мій жаль, найперше його вірш загубилося, а він його написав своїй сестричці на триріччя. Ну, завдяки цій темі, тепер жоден віршик НЕ буде втрачено. Сьогодні покажу вірш, який Коля написав татові на День народження!) Мій тато не лікар, чи не ткач, не гонщик, Чи не столяр і не маляр, що не мийник, Чи не прибиральник, що не начальника помічник. Мій тато найкращий далекобійник. Хоч часом він мене лає І настрій мені.

Мда. Скільки я лаялася на свою роботу, скільки посилала. Як завагітніла взагалі посварилася з начальником розвернулася і пішла. Чи не працювала всю вагітність, плюнула на все. Мало того, що мені платили нехай невеликий, але оклад, платять його до сих пір. Так зараз прийшов начальник в гості і задарував подарунок і полтинник :))) я в шоці! Це він типу нарешті дійшов привітати мене з народженням дитини)))

Ось і ми задумалися про те, що навесні-влітку, коли першій дитині буде майже 2 рочки, хочемо другого. Я завжди хотіла дітей з невеликою різницею. І якщо все у нас вийде, то на роботу я не вийду. Я дуже недовірливий людина і дуже підвладна чужої думки. Сама себе за те лаю. А думки навколо різні, хтось каже, що сім'я-головне (я з ними згодна), а хтось, включаючи мою маму (що мене засмучує), що треба вийти на роботу, відчути себе людиною.

Вийшла на роботу з декрету, через 1.5 тижні ребнок захворів, я пішла на лікарняний, начальниця оч обурювалася і лаялася! Довелося сказати що я ще й вагітна! Через зам начальника дізналася, що та сказала нічому мене не вчити, шукати нового співробітника і хоче знизити мені зарплату! Чи мають на це право? І взагалі які у мене є права в такій ситуації?

влаштувалася я трохи більше півроку на прекрасну роботу з прекрасним доходом) З неймовірно веселим начальником. Зарекомендувала себе спілкуємося як свої, я його помічник він радиться зі мною)) і останнім часом він намагається мене полоскотати за талію, кинути ніж нитка (в ігровій формі), я можу почати з ним лаятися або сперечатися, він в свою чергу говорить мені знову ж таки це все в жартівливій формі що я його не люблю.я не кажу зараз про любов мене цікавить симпатія. і чому він так спілкується

Всім привіт. Я вже не справляюся з емоціями. До декрету близько 2х місяців, а на роботі сповнена Ж! Справа в тому, що я працюю в фірмі вже 1,5 року, працювала в одному офісі, не далеко від будинку, звикла, роботу виконувала добре (оператор ЕОМ, оформлення документів як Украінанам, так і іноземцям). Потім відкрили другий офіс, куди доводилося їздити, працювала там по змінно, 2 тижні через 2. Гаразд, звикла. У цих офісах я була сама собі начальник, ні хто не вказував, і.

Дівчата, вже зламала мозок. Їхати мені у відрядження. З 12 тижнів поговорила з начальником і скасувала всі відрядження. Пояснила що була сильна відшарування на 9 тижні. Ось зараз вже 20 йде, мазні давно немає. Пройшла 2ий скринінгу, ніби все добре. Шийка закрита 38 мм. Ніби як можна і поїхати.

Дівчата, я знаю тут багато хороших ББ-шек, потрібна підтримка, можливо "стусан", щоб не киснути. У мене вічно проблеми з роботою. Все почалося ще в студентські роки, я працювала по 3-4 місяці, то продавцем, то мерчендайзером, то оператором, все шукала своє місце. Потім пішла в декрет, після, працювала в офісі в страхуванні 2 роки, зрозуміла, що це теж не моє

дівчинки я абсолютно безконфліктний людина. Але ця с.ка н а мене наорет, доведе до сліз і істерик і ще скаржиться йде начальнику. Як бути. Коли це сталося один раз, я поплакала і заспокоїлася, але вона це зробила і вдруге, я не грубила, подзвонила і ввічливо запитала чому всім аванс перевели, а мені немає (хоча інші б на моєму місці такі питання ввічливо не питали, а ще б наїхали, тому що я весь місяць працювала), після чого ми все нормально з'ясували ввічливо.