Наставити роги чому і звідки

Чотири версії походження виразу "Наставити роги".

1. Візантійський імператор Андронік Комнін (1183-1185) дозволяв чоловікам тих жінок, з якими мав любовні зв'язки, полювати в його звіринці. На воротах тих, хто мав таку перевагу, виставлялися оленячі роги. Жартома про таку людину говорили, що у нього роги на лобі.

Вираз потрапило в українську мову за допомогою грецького або французької мови. Чому французького?

2. Слово запозичене з німецького і сходить до військового спорядження давніх германців.

Проводжаючи чоловіка на війну, дружина одягала йому на голову шолом з рогами. Мовою жінок надіти чоловікові роги означало спорядити чоловіка в похід і залишитися вільною.

3. З міфу про Актеона, який підглядав за купається богинею Діаною і за це був перетворений нею на оленя. Актеон вживається в значенні "рогоносець, обдурений чоловік".

Одного разу полював Актеон зі своїми товаришами в лісах Киферона. Настав спекотний полудень. Стомлені мисливці розташувалися на відпочинок в тіні густого лісу, а юний Актеон, відділившись від них, пішов шукати прохолоди в долинах Киферона. Вийшов він на зелену, квітучу долину Гаргафію, присвячену богині Артеміді. У крутому схилі гори побачив Актеон чарівний грот, весь обвитий зеленню. Він пішов до нього, не знаючи, що грот часто служить місцем відпочинку дочки Зевса, Артеміді, і що вона тільки що увійшла туди. Богиня віддала лук і стріли одній з німф і готувалася до купання. Німфи зняли з богині сандалі, волосся зав'язали вузлом, і вже хотіли йти до струмка зачерпнути студеної води, як біля входу в грот видався Актеон. Голосно скрикнули німфи, побачивши вхідного Актеона. Вони оточили Артеміду, бажаючи приховати її від погляду смертного. Подібно до того як пурпуровим вогнем запалює хмари сонце, що сходить, так зашарілася фарбою гніву обличчя богині, гнівом блиснули її очі, і ще прекрасніше стала вона. Розгнівалася на те Артеміда, що Актеон порушив її спокій, і перетворила нещасного Актеона в стрункого оленя.

Гіллясті роги виросли на голові Актеона. Ноги і руки звернулися в ноги оленя. Витягнулася його шия, загострилися вуха, плямиста шерсть покрила все тіло. Полохливий олень звернувся в поспішна втеча. Побачив Актеон своє відображення в струмку. Він хоче вигукнути: "О, горе!" - але немає у нього дару мови. Сльози покотилися у нього з очей. Лише розум людини зберегла йому богиня. Що робити йому? Куди бігти?

Собаки Актеона відчули слід оленя; вони не впізнали свого господаря і з лютим гавкотом кинулися за ним. Через долини по ущелинах Киферона, по стромовині гір, через ліси і поля, як вітер, мчав прекрасний олень, закинувши на спину гіллясті роги, а за ним мчали собаки. Все ближче і ближче собаки, ось вони наздогнали його, і їх гострі зуби вп'ялися в тіло нещасного Актеона-оленя.

Хоче крикнути Актеон: "О, пожалійте! Адже це я, Актеон, ваш господар!" - але тільки стогін виривається з грудей оленя, і чується в цьому квиління звук голосу людини. Впав на коліна олень-Актеон. Скорбота, жах і благання видно в його очах. Неминуча загибель, рвуть його тіло на частини розлючені пси. Підоспілі товариші Актеона шкодували, що нема його з ними при такому щасливому лові. Зацькували собаки дивного оленя, і не знали друзі Актеона, ким був цей олень. Так загинув Актеон, який порушив спокій богині Артеміди, єдиний із смертних, що бачив небесну красу дочки громовержця Зевса і Латона.

4. У німецькому імператорському указі 1427 р забороняється перебування в армії з дружиною; переступивши цю заборону повинен був носити роги.