Як звертатися до незнайомців в громадських місцях, prointerest

Нещодавно професор факультету журналістики МГУ Сміла Іванович Новіков у себе на фейсбуці знову підняв питання, вже років двадцять хвилюючий публіку - звернення. Тема спалахнула в серії його нотаток "Нема етикету". «Що, не гніватися, коли тебе обзиває" молодою людиною "реєстраторка в поліклініці - особа літня, але все ж на десяток років тебе молодше?» - запитує філолог.

Питання це коштує досить давно, він навіть устиг стати зафіксувати в книгах. "Переставши бути товаришами, ми так і не стали панами," - сумно констатує Максим Кронгауз в своїй книзі «українська мова на межі нервового зриву». Ще в 80-х про це згадувала письменниця Н.І.Ільіна в своїх "Дорогах і долях": «" Жінка! У вас панчіх порвався! "" Чоловік! Здачу забули! "- Все частіше чуєш ці окрики, і, по-моєму, вони жахливі, але чим їх замінити, ніж?». Це питання ми задаємо і двадцять років по тому.

Слово в контексті історії

Життя і розвиток мови невіддільні від життя суспільства. Як не устоявся мовний етикет, так не усталилася Україна: шляхи її розвитку якщо не туманні, то як мінімум у дороги видно знак повороту. Раніше мовні норми були більш точні з цього приводу; всякий «" відав "(" ввічливість "саме від слова" знати "), як звертатися до людини певного положення. Раба гукали, і це був результат знання. »- св.Я.Кротов). Що ми знаємо тепер?

Посади, сани, професії, наукові звання. Станів немає; класифікувати людей за економічною ознакою навряд чи розумно, бо гроші не є мірилом гідності. Залишаються місце спілкування (на деяких заходах доречно буде звертатися до "колегам"), ставлення до співрозмовника (шанобливе, шанобливе, нейтрально-ввічливе) і вік. Наприклад, пані в літах воліють звертатися до людей молодших за себе "панянка / молода людина", старше - "мадам / громадянин". Цілком нейтрально звучить з їх вуст, чи не так?

Повага людини до самої себе і взаємна повага неймовірно важливі взагалі і для суспільних відносин зокрема, ви не знаходите? Навіть якщо суспільство породило держава, що являє собою сьогодні ілюстрацію багатьох сатир і абсурдів, все одно воно - лише інструмент життя суспільства. Тому, цілком можливо, історія сама підкаже, як і до кого слід звертатися, а поки запропонуємо modus vivendi в ім'я творчості, конструктиву і приємної атмосфери в суспільстві. Але перед цим докладніше розберемо наявні

Звернення бувають безособові ( "Вибачте", "Дозвольте" ітд), формальні і неформальні (терміни спорідненості на кшталт "батько", "дід", "бабуся", "мати" та інші). Відразу обмовлюся, що мова йде скоріше про побутово-ділових зверненнях до незнайомих людей - наприклад, на вулиці, в транспорті, з людьми, які надають послуги і т.п. Списком: пане / пані, пані / пан, громадянин / громадянка, товариш, шановний + ІВ, молода людина / дівчина, люб'язний.

Основна проблема бачиться в тому, що більшість загальноприйнятих форм поводження, які в наш час набули шанобливий відтінок через свою архаїчності, мають архаїчні ж політичні конотації: "Государ" походить від "государ", а часом співрозмовника і зовсім іменували "милостивим государем" (і схоже, часто це звучати не чемно, а скоріше нейтрально-ввічливо). При нинішній формі правління вони можуть виглядати неактуально - але, втім, чому б і ні?

Основні аргументи про незручність "добродіїв" - в безлічі складів і дивних, випадкових асоціаціях ( "удар", "суд", "посуд" і так далі). Мені нема чого заперечити на асоціації, проте з довготою слова можна і примиритися - наша мова і так, крім окремих нецензурних випадків, не найкоротший і бідний, як би це не було кому-небудь незручно. (Тут можна порадити посмішку: складів немає, а розуміють всі, і всім приємно.)

Розглянемо інші опції.

1. Офіційне звернення: "пан + звання, посаду, стан, професія". У книзі "українська мова на межі нервового зриву" Максим Кронгауз зазначає, що тепер допустимі звернення на кшталт "пан двірник" в якості важливого офіційного звернення.

Мій знайомий агендер, не перший рік воює зі статевою визначеністю української мови, усно в множині величає співрозмовників "панами". Ця назва, справді, не має ні статі, ні жорстко певної ідеологічного забарвлення, на відміну від "товариша". Не всі знають, але звернення "панове" включає в себе осіб обох статей, хоча за правилами дореволюційного етикету було прийнято виділяти з нього дам. Тут же варто додати, що і сучасні норми пристойності не радять звертатися до людей за статевою ознакою, що підтверджує грубість, яку чують інші в "чоловіках" і "жінок".

2. Громадянин: звернення стало звичним після революції. Зараз так наказує звертатися засудженим до представників закону (як сказано у Формановской), і взагалі найчастіше зустрічається в законодавчому контексті. Здавалося б, нейтральне звернення (на кшталт "земляк", так як мова може йти просто про територію), однак воно ніби виймає співрозмовника з його особистого простору, ставлячи його на загальну чітко обмежену територію, підкреслюючи приналежність до держави. У цьому сенсі, як видається особисто мені, "громадянин" має ідеологічний відтінок, бо в говорить повинні бути причини, щоб при назві людини підкреслювати саме те, що він резидент. Знову ж таки, обмовлюся, це звернення може мати і інші смислові відтінки.

3. "Товариш" явно ідеологічно забарвлене, проте останній помре надія на нейтралізацію слова: "Товаришу! Вір: зійде вона, зірка привабливого щастя ... "

4. Господар і господиня. Доречно швидше по відношенню до людей, які надають послуги. Деякі кафе навіть називають своїх офіціанток або керуючих "господинями". Не завжди це буквально точно, проте сенс звернення полягає не тільки в тому, щоб позначити співрозмовника ( "Офіціант!"), Але і висловити повагу до нього (інакше не було б так поширене свого часу практично нейтральне "шановний пане").

Однак, незважаючи на вуличні окрики, невдоволення громадян і сум'яття словників, при першому ж погляді на питання ми бачимо його рішення: мир і благодать панують у Вікіпедії, де, звідки не візьмись, але все ж дан розумну відповідь: «Звернення" пан ", "пані" і "пані та панове" нині повернулися і є офіційними в сучасному українському діловому спілкуванні і документообіг, а "государ", "пані" і "панянка" використовуються в приватному житті. "Товариш" використовується і зараз, це офіційне звернення в українській армії, козацтво і в ряді лівих і комуністичних організацій ».

Якщо і етикет, і мова є результатами мовного творчості, то я запрошую вас до нього. Можна підключитися до обговорення питання і сприяти виробленню угоди, так званого консенсусу, і (чи) вирішити питання для себе і закріплювати рішення повсякденною практикою. Мова живий, пожвавите слова своєю мовою - і вони розквітнуть знову.

Отже, погоджуючись з В.І.Солоухіним, Н.І. Формановской, а також з істориком Андрієм Борисовичем Зубовим. буду звертатися до незнайомих - крім безособових звернень та імені-по батькові - "пане" чи "пані", а також, можливо, і "шановний пане" і "шановна пані" ( "це адекватний українську мову: так зверталися до революції, так звертаються в українському зарубіжжі "- А.Б.Зубов, см." БГ "). Найбільш же короткий, простий і всіх покриває звернення - "панове" - також запрошується в активний лексикон.

Невимушена практика застосування, по ідеї, повинна стерти іронічний відтінок і, буде народна воля, звернення ці стануть нейтральними. Вірно висловилася гостя одного форуму: «Так, і якби менше боялися відтінків посмішки в таких зверненнях, і безстрашно б їх вживали, зі звичкою всякий відтінок іронічності незабаром б зник. Мене взагалі дивує, чому відтінків хамства і грубості явно звучать в зверненні "чоловік", "жінка" у нас не бояться, а ось відтінків легкої іронії в "Государ / пані" бояться? ».

P.S. Наостанок висловлюємо любов і підтримку народному етикету, апелює до спорідненості: "батько", "матінка", "бабуся", "дідусь" і так далі. Ці слова підкреслюють зв'язок між людьми, зближують і гріють. Безумовно, є ряд ситуацій, в яких вони не будуть доречні, але не хотілося б, щоб цей вислів дружньої участі - частина нашої культури, знайома нам ще з казок - залишилося надбанням лише православних громад.