Як ми стали багатодітною сім’єю - союз ЄХБ

«Буду славити Тебе, Господи, між народами; співатиму тебе серед племен. Бо вище небес милість Твоя і до хмар істина Твоя »Псалом 107: 4-5

Служіння Богові стало невід'ємною частиною нашого життя. Через півтора року після весілля, місіонер і пастор Павло Мочалкин запросив нас поїхати місіонерами в Ямало-Ненецький Автономний округ, в невелике місто Тарко-Сале. Близько року ми молилися, бажаючи отримати впевненість про Божу волю на це служіння.

Одного разу чоловік прочитав статтю про дітей, які потребують батьківської любові, в журналі «Надія для тебе». Моє серце здригнулося, - сказав він мені, - думаю, що Бог говорить мені, щоб в нашій родині було кілька дітей. Ми почали молитися про це. Коли Господь говорить, то не потрібно багато часу, щоб дізнатися Його волю.

Коли ми запитували у Аріни, кого вона хотіла б мати братика або сестричку, вона відповідала: «І братика і сестричку!» Нам всім хочеться мати гарненьких дітей, без проблем. Мені теж хотілося. Але Божі думки - не наші думки, ні наші шляхи - Його шляху (Ісаї 55: 8).

У відділі опіки нам запропонували Колю (9лет) і Тоню (8 років) і сказали: «Тільки ви можете допомогти цим дітям стати на ноги, інакше вони пропадуть». Дівчинка з семи до восьми років піддавалася насильству батька п'яниці, хлопчик народився шестипалі.

Так несподівано ми стали багатодітними батьками. Разом з дітьми Бог дає нам любов до них, мудрість і сили для їх виховання. Нашій донечці Аріні десять років. Вона вчиться в четвертому класі загальноосвітньої школи та в третьому класі школи мистецтв по класу фортепіано. Аріна нагороджена дипломом II ступеня Обласного конкурсу учнів дитячих музичних шкіл. Ми розвиваємо її музичні здібності.

Коли ми познайомилися з Колею, він навчався у другому класі спеціалізованої школи-інтернату. Ми перевели його в звичайну школу і продублювали програму другого класу разом з учителем. Хлопчик закінчив навчальний рік без трійок. Зараз Колі одинадцять років, він успішно навчається в третьому класі. Ми допомагаємо йому повірити в те, що він може добре вчитися в звичайній школі. Шестипалість правої руки викликала глузування однокласників. У минулому році його прооперували, він радий, що тепер його не дратувати. Він товариський хлопчик, вітає всіх вхідних до церкви, знайомиться з прийшли вперше.

У своїй родині Тоня перенесла важку психологічну травму. Дівчинка практично не вчилася, і не була атестована за перший клас. Директор школи пішов нам назустріч і повторно взяв Тоню в перший клас. Зараз Тоня в другому класі; вона проявляє старанність у навчанні. Взагалі вона спокійна і добра дівчинка; любить малювати і співати; із задоволенням спілкується з молодшим братиком Кирюша.
Кирюша - наш золотий, усіма улюблений і обласканий дитина. Він кмітливий, допитливий і веселий хлопчик. Енергії у Кирюши хоч відбавляй; він допомагає нам «виховувати» старших сестричок і братика; «Освоює» комп'ютер, наводить «порядок» в квартирі.
У нашій родині тато є главою. Він піклується про наш добробут, духовне і фізичне здоров'я. У вирішенні складних питань за ним залишається останнє слово. Відповідальності та турботі ми вчимо і Колю. Дівчатка вчаться бути хорошими господинями, управлятися на кухні; стежити за собою. Ми прагнемо бути для наших дітей прикладом християнського життя і служіння Богу.

Наша сім'я відкрита для спілкування з оточуючими людьми. Ми любимо приймати гостей. Є членами клубу прийомних сімей «Золоте серце». Наша пісня «Мимо текла, текла річка» стала гімном клубу.

Валерій проводить заняття з вивчення Святого Письма з групою нових людей. Наша робота з дітьми з проблемних сімей розширюється; ми допомагаємо більш ніж тридцяти дітям, підтримуємо спілкування з батьками. Деякі вже приходили на святкові богослужіння. Влітку плануємо провести християнський табір на базі «Центру допомоги сім'ї і дітям».

Ми безмежно вдячні великому люблячому Богу за ті щедроти і милості, якими Він оточує нас!
Олена Подповідная

Ввійти через Фейсбук

Є незбережені зміни. Якщо ви покинете сторінку, вони можуть бути загублені.