Хлопчик з пальчик (алексей Пономарьов 3)

ВЕТШАЛАЯ хата.
БУДКА З СУКОЙ- «мухою».
СЕЛО .... ГОЛИДЬБА.
ДЕД СТАРИЙ, із старою.
+ + +
Капусту квасити, без сумніву,
Те тута розум великий зовсім недоречно.
Майте краплю побоювання,
Коли капусту будите рубати.
+ + +
Часом, забувши про побоювання,
Ножем поранитися можна.
Прожити без травми при солінні,
У селі просто, смішно.
+ + +
І так, стара, рот разявя.
По пальцю ножем, піндик.
Верещить, по кухні кров бризкаючи.
А палець на підлогу, дик-дик-дик.

Стара в обморок упала.
При вигляді крові погано їй.
Так на підлозі б пролежала,
Напевно цілих, десять днів.

Але життя в селі, вам не цукор.
Тут не потопав, що не пожрёшь.
Селянин, він по життю, орач.
Тут, що посієш, те й жнёшь.

Стара в почуття повернулася,
Біжить галопом на тік.
Там на обрубок помочилася.
Так на селі заведено ....

Джгутом зап'ястя затягла.
Ну, щоб кров зупинити.
А палець в ганчірку загорнула.
Знати хоче палець той пришити.

Прийшов старий. Дружину шкодуючи,
Її під рученьки підняв.
Обрубок ж, від страху мліючи,
Рукою дрожащею дід узяв.

- Ти відпочинь ...! - кричить: - Парася!
Капусту сам я дорублю ...!
Що ти без пальця осталася!
Я все одно тебе ..., люблю! -

Палець дід прибрав в приступцю.
Капусту, з хріном дорубал.
А після «старезну голубку».
Наш дід півночі втішав.

І раптом в розпал тих утіх,
В хаті пролунав дитячий плач.
Обломом дивовижних тих миттєвостей.
Став плач початком невдач.

Накрився «мідним тазом» секс.
Від страху, старий на підлогу впав.
У печі згорів забутий кекс.
Дід в лоб в сінях граблями ухнув.

Буцнув козел його під зад.
Корова в пах його брикнув.
Зцідити її «повзучий гад».
Ось так вужа назвав Вакула.

Тхір у курок яйця поцупив.
Лисиця спёрла півня.
«Розбійник сірий», ох хитрий.
Не з'їв баранячі лише роги.

Старий у хліві реве бичком.
Стара стогне на печі.
Ну, а з пріступкі, на весь будинок,
Хлопчисько в ганчірці кричить:

- Мамка-бабка! Папка-дід!
Будите дитя годувати?
Вечеря там, або обід ...,
Мені б лише поїсти, попити! -

Подружжя дух перевели.
З пріступкі ганчірку дістали.
Від діва бровою повели.
Коли хлопця в ній побачили.

Малець був з палець в акурат.
Лежить голий він, без пелюшок.
Бабка рада. І дід радий.
Знати Богом посланий їм дитина.

Садять з Пальчика за стіл.
Млинці перед ним. Сметана з салом.
Нехай Хлопчик зовсім не «сокіл»,
Чи задоволені старі і малим ....

Слух про Мальцев, що ростом з палець,
Миттєво по селу біжить.
І до людей похилого віку поспішає засланец,
Розвідати пацанёнка вид.

І Вакула перед послом,
Ту ганчірку розгорнув.
Засланец з кам'яним обличчям,
У ганчірку відразу загляну.

А там обрубок, що не хлоп'я.
Старухін палець відсічений.
- Сума зійшов ти, падлюка! -
Кричить засланец здивований.

І крутить пальцем біля скроні.
Плює на підлогу, лаючись матом.
У людей похилого віку в очах туга:
- Пшёл геть! Не те поб'ємо рогачем! -

Ледве посол покинув будинок.
Обрубок знову хлопцем став.
І сівши за млинці за стіл,
Він цілий млинець один зжер.

- Ви що, маманя і папаня?
Навіщо мене людям здавалося?
Я не віз, і не сани ....
Не в життя роззяв мені не катати.

Ви не дивіться, що я малий ...,
За те розумом я хоч греблю гати ... .-
Стереопари Малишок шепотів,
Боячись, що хтось почує:

- У вас я стану таємно жити.
Вниманья щоб не привертати.
Мене ви будите годувати.
А я вам буду помогать.-

І стали жити вони втрьох.
Баба, дід, синочок Хлопчик.
Утрьох жити краще, ніж удвох.
Помічник класний, цей з Пальчик.

Одного разу дід орати пішов.
Стара ж у печі порається.
Народжений з пальчика «орел».
Допомогти батькам пристрасть хоче.

- Маманя! За ногу тебе!
Давай харчі ...! Батькові знесу! -
Бабці син кричить люблячи:
- Він десь? На ріллі, иль в лісі? -

І баба в'яже вузлик.
У ньому, хліб і бульба, і цибуля.
- Ну, на! Знеси обід синок.-
Той Кешер хвать: - Поки, мамуля ...! -

Пихтяріт по доріжці «клоп».
Для діда тягне тормозок.
Від купини до купини, хоп-хоп-хоп.
Здійснює марш-кидок.

Ну, ось і діда смуга.
З Пальчик батюшку заповіт.
Дід дивується: - Чудеса!
Гальмо сам до мене йде! -

- Ти оповідь чи що, батя? -
Так Вакуле син сказав:
- Посміявся трохи, і вистачить! -
І харчі йому подав ....
+ + +
Батя харч у ріллі топче.
З Пальчик до коня біжить.
Бабка будинку квочка квокче.
Пан до дому поспішає.
+ + +
Ти дорога стовпова,
Смугасті версти.
Села пил ковтають.
Все цвинтарі, та хрести.

Дрожок хід, ресори м'які.
Їде пан, Аполлон.
З бігудёв на лобі кучерики.
У клітку, вузький штанів.

Їде він у великому розладі.
Троекуров, його сусід,
У дивовижному хвалився пристрої.
Ет, вело-Дринь-лісу-пед.

Коль на ньому педалі крутиш,
Зад начебто їде, ноги немає.
Вся ціна-то, з маслом дулю.
Так їм задоволений вищий світ.

Але дивину таку,
Аполлоній не мав.
Ось і дув губу круту.
На сусідський свавілля.

Дрожка їдуть, пил клубочиться.
Ну, да горе не біда ....
Як в народі кажуть:
- Хвіст морквиною, господа.-
+ + +
Дід Вакула набив черево,
Як подушку купину тисне.
З Пальчик вліз кобилі в вухо.
Ріллю весело кричить ....

Раз не видно Оратів,
Ні за плугом, ні з вуздечкою.
Конячина знати крута.
Чи не врівень з педів їздою.

Побачив Аполлоній це,
Тут же дроги стопорнул.
З цікавістю до секрету.
Він до Вакуле заглянув.

- Як? І що? - кричить він смерда:
- Він, крутіше Дринь, твій сюрприз.
Я їм ніс ранку сусідові.
Тобі ж дам чірік я, як приз ...! -

Але не промах дід Вакула.
І впертий, як баран.
А якщо в мозок йому надуло.
То не стримає і «стоп-кран».

Руки в боки впёр селянин:
- На чірік, тьху, і розтерти.
Блекоти об'ївся, пане?
Так я можу і в лоб втерти.

Аль забув про Юр'єв день?
Так я вмить можу нагадати.
Гроші ж, це дурниці.
Син дорожче буде стоіть.-

А пан: - Ціну назви ....
Я дати можу і п'ять червонцев.-
Дід: - Шапкою вітер геть, лови.
Аль прийняти нас за чухонців?

Штука ... І синочок твій.
Я на менше не згодний.
Коли немає, конай додому.-
Пан зняв циліндр атласний.

- Хрін з тобою. Тримай штукар,
У асигнаціях паперових.
Ти не орач. Ти, Щукарь ....
Ну, та це чи не важно.-

Так, як Вакуле син звелів,
Продається він хлопця за тисячу.
З покупкою пан в дрожки сіл.
До дому мчить, лише вітер свище.
+ + +
Хлопчина в кишені дрімає.
З грошима Вакула в будинок поспішає.
М'ясом вовк голодний бреде.
А час, казку вартує.
+ + +
Прокинувся Чар, в шлунку порожньо.
Бурчить шлунок, жерти хотіт.
А кругом лише заяча капуста.
Від трав в очах вовка рябить.

Чару начхати на все капусти.
Йому б м'яса хоч на ікло.
Ну, а коли в шлунку порожньо,
Той видає зловісний рик.

Вовк підтюпцем поспішає в село.
Вакуле нанести візит.
У дід характер кепський.
Він за кошару пильно пильнує.
+ + +
Тієї ж стежкою, і в ту ж село,
Наш Хлопчик з Пальчик йдуть.
Він застосував прийомчик древній,
Від Аполлона втік ....

Той прийом - діра в кишені.
Хруп-хруп-хруп, і дірка є.
Прихопивши до купи, «мані»,
Припустилися хлопець бечь.

Для «клопа» той шлях не близький.
Адже йому метр, як верста.
Коли ти як, гномик низький,
Втомлюєшся ти неспроста.

Звернувшись в лопух,
Вирішив Хлопчик подрімати.
Спить, пускаючи тяжкий дух.
Загалом, бздить, Ядрена мати.

Запах смороду Чар почув.
Чути запахи він спец.
Шмяк. І з'їли бовдура.
З Пальчику прийшов триндец.

Але нажрёшься, що чи мухою?
Тільки черево роздражнив.
І волчара з тієї помилка,
Риссю далі потрусив.

Жерти НЕ жувати, дуже шкідливо.
А, що там було щось, жувати?
І Хлопчик з Пальчик, худо-бідно.
В утробі живий, Ядрена мати.

Чар до корівника підходить,
Щоб теляти там задерти.
Сиреною в череві з Пальчик виє.
За версту його слухати.

Чи не теля, страж з берданкою.
Ну, по сірому палити.
Вовк утік. Адже шкуру шкода.
Та й хочеться пожити.

Раз з телям невдача,
Те з баранчиком пощастить.
І вовк-Чара, мало не плачучи,
На кошару сам бреде.

Але з баранчиком, як з телям.
Знову вовка очікував провал.
Був провал і з лошам.
Скрізь його «клоп» видавав.

Тільки той хайло оскалом,
Щоб кого-небудь задерти.
У його череві тут же стане,
Хлопчик з Пальчик завивати:

- Сторожа! Вас всіх, в гойдалку!
До стаду вовк крадеться злий! -
Ті за рушниці: - Вовка, бий! -
Злодій знову біжить геть.

- Ах ти дріщ! Замірок драний -
Вовк по пузу лапою б'є:
- Я ж зжер тебе, поганий!
Сиди тихо, ідіот ...! -

Тільки з Пальчик не здається.
Так гадити Вовкові, йому в кайф.
В пузі вовчому знай, сміється:
- Що, не в жилу, It's my life? -

Чар благав: - Чуєш, друже!
Дам що хочеш, лише пусти!
Ти жорстокий, як фриц-каратель!
Мені з тобою, не по дорозі ...! -

Пацан у відповідь: - Вези додому.
Там я вилізу з черева.
Там дід-батько зачекався мій.
Сльози ллє і стара мати. -

Вовк галопом мчить до Вакуле.
У порога почав вити.
Дід і баба в караулі:
- А! Бірюк! - Ну, Чара бити.

Били, били. І ..., все ж убили.
Русь, не шанує злодіїв.
Мальцу, потім, з шкури зшили,
Вовчу шубу, будь здоров ....
+ + +
ТО, НІЧОГО, ЩО САМ, ТИ З ПАЛЬЧИК,
АЛЕ ЯКЩО варить «КАЗАНОК» ....
НАШ непоказний, ДРІБНИЙ ХЛОПЧИК,
ВОЛКА підвів під «АВЕРЛОК».