10 Великих поцілунків в літературі
Скарлетт О'Хара і Ретт Батлер
«Віднесені вітром» Маргарет Мітчелл
- Скарлетт О'Хара, ви просто дура! - вирвалося у нього.
І перш ніж її думки встигли повернутися з далеких мандрів, руки його обвилися навколо неї, впевнено і міцно, як багато років тому на темній дорозі і Тару. І нахлинула безпорадність, вона відчула, що здається, земля тікає з-під ніг і щось тепле огортає її, позбавляючи волі. А безпристрасне обличчя Ешлі Уїлкса розпливається і тоне в порожнечі. Ретт закинув їй голову і, притиснувши до свого плеча, поцілував - спочатку ніжно, потім із стрімко наростаючою пристрастю, яка змусила її притиснутися до нього, як до свого єдиного порятунку. У цьому хмільному, хитному світі його жадібний рот розсунув її тремтячі губи, по нервах побіг струм, будя в ній відчуття, яких вона раніше не знала і не думала, що здатна пізнати. І перш ніж віддатися у владу закрутити її вихору, вона зрозуміла, що теж цілує його.
- Перестаньте ... будь ласка, я зараз зомлію, - прошепотіла вона, роблячи слабку спробу відвернутися від нього. Але він знову міцно притиснув її голову до свого плеча, і вона, як в тумані, побачила його обличчя. Широко розплющені очі його пристрасно блищали, руки тремтіли, так що вона навіть злякалася.
- А я і хочу, щоб ви зомліли. Я змушу вас зомліти. Ви багато років не допускали, щоб це з вами сталося. Адже жоден з цих дурнів, яких ви знали, не цілував вас так, правда? Ваш дорогоцінний Чарлз, або Френк, або цей ваш дурник Ешлі ...
- Я сказав: ваш дурник Ешлі. Всі ці джентльмени - так що вони знають про жінок? Що вони знали про вас? Ось я вас знаю.
Ромео і Джульєтта
«Ромео і Джульєтта» Вільям Шекспір
Руки торкнувся грішною рукою, -
На спокутування право мені даруй.
Ось губи - пілігрими: гріх такий
Зараз готовий змити ніжний поцілунок.
Ви занадто суворі, милий пілігрим,
До рук своїх. Як гріх ваш не говори,
В такому торканні ми свято шануємо
Безгрішний пілігрима поцілунок.
Ромео
Ні губ у пілігрима і святий?
Джульєтта
Є, пілігрим, але тільки для псалмів.
Ромео
Губ, святая, щастя то відкрий,
Що є у рук. Извериться готовий.
Джульєтта
Чи не рухаються святі в знак згоди.
Ромео
Нерухомі будьте - вже досяг я щастя.
Ось з губ моїх гріх зняли губи ваші.
Джульєтта
Так, значить, на моїх - гріх ваших губ?
Ромео
Гріх губ моїх - ні зла милею і красивіше.
Поверни мій гріх!
Джульєтта
Ні, точний рахунок мені подобається.
Венді і Пітер
«Пітер Пен» Джеймс Метью Баррі
- Який ти хороший! Тоді я знову встаю.
Вона сіла з ним поряд на краю ліжка.
- Я навіть подарую тобі поцілунок.
Пітер не знав, що це таке. Він простягнув руку долонею вгору.
- Подаруй.
- Ти знаєш, що таке поцілунок?
- Подаруєш, так буду знати.
Венді не хотіла його бентежити. Вона простягла йому наперсток.
- Хочеш, я тобі теж подарую поцілунок? - сказав Пітер. Венді злегка нахилилася до нього.
- Якщо ти хочеш.
Пітер відірвав від своєї курточки жолудь, який служив йому ґудзиком, і простягнув Венді.
- Дякуємо. Я буду носити твій поцілунок на ланцюжку.
Вона прикріпила його до ланцюжка, яка була у неї на шиї. І прекрасно зробила. Як потім з'ясується, це якось врятує їй життя.
Кінорежисер і його зірка
«Великий Гетсбі» Френсіс Скотт Фіцджеральд
Уеслі і Лютик
«Принцеса-наречена» Вільям Голдмен
There have been five great kisses since тисячі шістсот сорок два B.C. when Saul and Delilah Korn's inadvertent discovery swept across Western civilization. (Before then couples hooked thumbs.) And the precise rating of kisses is a terribly difficult thing, often leading to great controversy, because although everyone agrees with the formula of affection times purity times intensity times duration, no one has ever been completely satisfied with how much weight each element should receive. But on any system, there are five that everyone agrees deserve full marks. Well, this one left them all behind.
* На жаль, російською мовою книга не видавалася
Фараміра і Еовін
«Повернення короля» Джон Рональд Руел Толкін
- Значить, ви думаєте, що йде тьма? - Запитала Еовін.
- Темрява неминуча? - І вона раптом притулилася до нього.
- Ні, - відповів Фараміра, дивлячись їй в обличчя. - це просто бачення. Я не знаю що відбувається. Розум каже мені, що наближається велике зло і ми стоїмо біля кінця днів. Але серце каже - немає. Тіло у мене легке, і надія і радість прийшли до мене, хоча я сам не розумію, чому, Еовін.
- Еовін, біла леді Рохана, не вірте в цю годину, що тьма переможе! - Він нахилився і поцілував її в лоб.
Так стояли вони на стіні міста, дув сильний вітер, і їх волосся, чорні і золоті, змішувалися при поривах вітру.
Дафніс і Хлоя
«Дафніс і Хлоя» Лонг
Що ж це зробив зі мною Хлої поцілунок? Губи її ніжніше троянд, а уста її солодше меду, поцілунок ж її пронизав мене болючіше бджолиного жала. Часто я козенят цілував, цілував і щенят, і теля, подарунок Доркон, але її поцілунок - щось нове. Дух у мене захопило, серце вискочити хоче, тане душа, і все ж знову я хочу її поцілунку. О, перемога злощасна, про, хвороба небувала, імені навіть її я назвати не вмію! Збираючись мене цілувати, чи не покуштувала ль Хлоя сама якогось зілля? Чому ж вона не загинула?
Каллі і Клементина
«Середній підлогу» Джеффрі Евгенідіс
- Хочеш навчитися цілуватися? - запитала вона.
Я не знав, що відповісти. Я і так вже вмів цілуватися. Чому ще треба було вчитися? Однак поки я розмірковував над цим, Клементина вже приступила до уроку. Вона встала обличчям до мене і з похмурою рішучістю обняла мене за шию.
Я не володію необхідним набором спеціальних ефектів, але мені б хотілося, щоб ви уявили собі, що наближається до мене бліде обличчя Клементина, її закриваються сонні очі, випинаються губи і наступ повної тиші: завмирає шерех наших суконь, голос її матері, яка вважає руху, звук літака , виписуючи в небі знак оклику - все занурюється в безмовність, коли витончені губи восьмирічної Клементина зустрічаються з моїми.
І лише калатає моє серце.
Ні, не б'ється і навіть не завмирає. Воно плюхається, як плюхається жаба на болотистий берег. Моє серце, ця амфібія, метається між двома станами - захопленням і страхом. Я намагаюся не звертати на це уваги. Я намагаюся справлятися, але я і в підметки не годжуся Клементині. Вона закидає голову назад, як це роблять кіноактриси, я намагаюся наслідувати їй, поки вона уїдливо не помічає: «Ти ж чоловік». І я перестаю це робити, завмираючи і витягнувши руки по швах. Нарешті Клементина відривається від моїх губ, дивиться на мене з мить, а потім зауважує:
- Для першого разу непогано
Лоліта і Гумберт Гумберт
«Лоліта» Сміла Набоков
Не встиг автомобіль зупинитися, як Лоліта так і впливла в мої обійми. Не сміючи, не сміючи дати собі волю - не сміючи дозволити собі зрозуміти, що саме це (солодка вологість, хиткий вогонь) і є початок тієї невимовною життя, яку зусиллям волі при вмілій підтримки долі я нарешті змусив здійснитися - не сміючи по-справжньому її цілувати, я торкався до її гарячим розкривається губ з великим благоговінням, впивал її дрібними ковтками - о, зовсім безгрішні! Але вона, нетерпляче ерзнув, притиснула свій рот до мого так міцно, що я відчув її великі передні зуби і розділив з нею м'ятний смак її слини. Я, звичайно, знав, що з її боку це тільки безневинна гра, пустощі підлітка. Наслідування підробці в фальшивому романі. Всякий душеврачітель, як і всякий розбещувач, підтвердить вам, що межі і правила цих дитячих ігор розпливчасті або, у всякому разі, дуже по-дитячому субтильних, щоб їх міг вловити дорослий партнер, а тому я страшенно боявся зайти надто далеко і змусити її відскочити з переляканим огидою, і так як мені найбільше, і болісніше за все, хотілося скоріше пронести її під полою в герметичне усамітнення "зачарованих мисливцiв", докуда було ще восемьдесять миль, благословенне натхнення розімкнуло наше обійми - за чверть секунди д про того, як автомобіль дорожньої поліції загальмував біля нас.
Гайде і Жуан
«Дон Жуан» Джордж Байрон
Вони дивилися в рожеву височінь,
В пурпуровому океані відображену,
Дивились вдалину, де хмари вилися,
Спливаючій місяцем посріблені.
І вітер стих, і хвилі вляглися.
В очі один одному, як заворожені,
Вони глянули: їх серця запалилися,
І в поцілунку губи їх злилися.
О, довгий, довгий поцілунок весни!
Любові, мрії і принади сяйво
У ньому, як у фокусі, відображені.
Лише в юності, в блаженному стані,
Коли душа і розум одним повні,
І кров як лава, і в серцях палання,
Нас вражають поцілунки ті,
Яких сила в ніжній довготі.
Я розумію тривалість; зізнаюся
Свідок бог, - їх поцілунки був тривалим,
Але він їм здався, я ручаюся,
Миттю небувало сліпучим.
Вони мовчали обидва, насолоджуючись
Від щирого серця миттю п'янким
Злиття, так бджілка чистий мед,
Пригорнувшись до квітки прекрасного, смокче.